Сторінка для батьків

Батьківські збори

Тема.  Як виховати у дитини любов до читання.

Мета: розповісти батькам про роль книги в розвитку інтелектуальних умінь дитини; довести бать­кам значення уміння читати для успішного навчання дитини по всіх предметах; дати ре­комендації батькам по вдосконаленню техні­ки читання та розвитку читацького інтересу у дітей. Коментар: класний керівник готує анкети для учнів та батьків, пам'ятки для учнів, рекомендації та поради для батьків.

Анкета для учнів

1.          Як ти вважаєш чи може людина жити без книги?

2.    Чи подобається тобі читати книги?

3.          Які книги ти читаєш із задоволенням?

4.    Чи подобається тобі отримувати книги в подарунок?

5.          Яку книгу ти тепер читаєш?

6.    Тобі її подарували чи ти узяв її в бібліотеці?

7.          У вас дома багато книг?

8.    Які дитячі книги є у вашій домашній бібліотеці?

Анкета для батьків

1.           Чи подобається вашій дитині читати книги?

2.           Скільки часу вона проводить за книгою?

3.           Ви переконуєте свою дитину читати чи вона робить це без примусу?

4.     Перевагу яким книгам вона віддає?

5.     Як ви заохочуєте її читацькі прагнення?

6.           Чи даруєте ви своїй дитині книги?

7.           Чи є у вас із цього приводу якісь переконання?

8.     Чи обговорюєте ви зі  своєю дитиною прочитане?

9.           Чи вважаєте ви себе активним читачем?

10.   Чи являєтесь ви прикладом для своєї дитини в читанні книг?

Пам'ятка для учнів «Правила читання»

1.           Якщо хочеш навчитися читати добре, читай не менше 10—15 хвилин на день.

2.           Не читай лежачи, вибери зручну позу для читання.

3.     Під час читання прибери відволікаючі предмети, вимкни телевізор.

4.     Якщо книга виявилась захопливою, і тобі хочеться почитати довше, зроби перерву, використай її для фіз­культурної паузи.  

5.           Звертай увагу на вчинки героїв; аналізуй їх, роби для себе висновки.

6.     Вчися у героїв прочитаних книг хорошим манерам і хо­рошим вчинкам.

7.           Якщо ти вирішив перервати читання до наступного разу, поклади в книгу закладку. Ця книга, можливо, буде цікава не лише тобі, але іі іншим людям. Вони по­винні взяти її в руки чисту і охайну.

8.     Ділися із друзями інформацією про цікаву і захоп­люючу книгу.

Пам'ятка для учнів «Як готувати домашнє завдання по читанню»

1.           Уважно прочитай назву твору.

2.           Подивися, хто автор твору.

3.           Уважно прочитай весь текст.

4.           Відзнач олівцем ті слова, зміст яких тобі незрозумілий.

5.           Знайди пояснення незрозумілих слів у словнику або спитай у дорослих.

6.     Подумай над тим, яка основна думка даного тексту.

7.           Уважно прочитай запитання наприкінці тексту і поста­райся на них відповісти за допомогою тексту.

8.     Склади план переказу тексту.

9.     Підготуй переказ тексту вголос (від іншої особи).

10.          Не дивлячись в текст, пригадай дійових осіб тексту.

11.    Дай героям характеристики, враховуй і власну думку

12.    Вислови свою думку щодо прочитаного тексту, поділи ся цією думкою зі своїми рідними. їм це буде цікаво.

Рекомендації батькам щодо розвитку читацького інтересу у дітей

1.          Прищеплюйте дитині інтерес до читання з раннього ди­тинства.

2.          Купуючи книги, вибирайте яскраві по оформленню і цікаві за змістом.

3.          Систематично читайте дитині. Це сформує у неї звичку щоденного спілкування із книгою.

4.          Обговорюйте в родині прочитану дитячу книгу.

5.          Розповідайте дитині про автора прочитаної книги.

6.          Якщо ви читаєте дитині книгу, прагніть перервати чи­тання на самому захоплюючому епізоді.

7.          Пригадуючи із дитиною зміст прочитаного, навмисно його спотворюйте, щоб перевірити, як вона запам'ятала текст.

8.          Радьте своїй дитині книги свого дитинства, діліться своїми дитячими враженнями від читання тієї або ін­шої книги, співставляйте ваші та її враження.

9.      Влаштовуйте вдома дискусії щодо прочитаних книг.
10.   Купуйте по можливості, книги авторів, що подобають­ся дитині, оформляйте її особисту бібліотеку. Виховуйте дбайливе ставлення до книги, демонструю­ чи книжні реліквії своєї сім'ї.

Даруйте дитині книги із дарчим надписом, теплими побажаннями. Через роки це стане їй щасливим нага­дуванням про рідний дім, і близьких людей.

Хід зборів

Бесіда.

Шановні батьки! Загальновідомо, що для успішного навчання дитини по всіх предметах необхідно уміти доб­ре читати, мати інтерес до книги. Інколи дитині важко розв'язати задачу тільки тому, що не уміє його правильно прочитати. Грамотне письмо також пов'язане з навичками читання.

У початковій школі учні починають читати самостійно, їм дозволяють брати книги зі шкільної бібліотеки. У ба­гатьох дітей з'являється власна домашня бібліотека. Діти розказують одне одному про прочитані книги. їм хочеться бути схожими на улюблених літературних героїв.

Всі батьки знають про користь читання, тому цілком природна і законна їх тривога, якщо дитина не любить книги. «Що треба зробити, щоб дитина полюбила читан­ня? — часто запитують вони.-— Ми купуємо багато книг, а син і не дивиться на них».

Звичайно, помиляються ті батьки, які вважають, що варто лише купити книгу, як вона відразу ж сподобається дитині. З боку батьків потрібна велика увага до читання мо­лодшого школяра, допомога і керівництво його читанням. Треба навчити дітей любити книгу.

Більшість молодших школярів люблять читати. Але самі вибрати книгу вони не можуть. Тому дуже важливо, щоб дорослі стежили за підбором книг для дитячого читан­ня. Деякі батьки помилково думають, що будь-яке читання корисно, а інші вважають, що за читанням дітей повинні стежити вчитель і бібліотекар, а роль батьків у цій справі невелика. Дійсно, і вчитель, і бібліотекар стежать за читан­ням дітей, та не завжди вони можуть захистити учнів від літератури, не призначеної не для цієї вікової групи. Лише спільні зусилля бібліотекарів, вчителів і батьків можуть вплинути на правильний розвиток дитячого читання.

Для кожного дитячого віку існують рекомендаційні списки літератури «Що читати дітям». Вони є в кожній шкільній і районній бібліотеці. До цих списків, складених з урахуванням віку дітей, включені твори художньої і науко­во-популярної літератури, книги класиків і сучасних пись­менників, українська і зарубіжна література, поезія і проза.

Батьки повинні стежити, щоб до рук дітей потрапляли книги, призначені для їх віку. Тому доцільно в основному дотримуватися тих рекомендації, які дані в списках для читання. Марно деякі батьки гордяться тим, що їх діти із задоволенням читають книги для дорослих. Це часто буває шкідливим, тому що молодші школярі не можуть пов­ністю зрозуміти і усвідомити всю глибину твору. Вони ще не сприймають його належним чином, стежать тільки за розвитком сюжету і уловлюють лише основний зміст кни­ги. Таке читання виробляє шкідливу звичку читати повер­хнево, пропускаючи опис природи, характеристики героїв, міркування автора.

Наглядаючи за читанням дітей, треба обов'язково праг­нути до того, щоб книги були різноманітної тематики: казки, оповідання про тварин і рослини, пригоди, оповідання про ге­роїв, працю дорослих і дітей, про школу, музику, мистецтво.

Добираючи книги, треба враховувати індивідуальні ін­тереси дітей. Діти, особливо хлопчики, часто захоплюють­ся лише пригодницькою літературою. Ця тяга до пригод, гострим, захоплюючим сюжетам цілком природна, та треба спрямувати її в потрібне русло. Треба прослідкувати, щоб книги пригодницького жанру не були єдиними в читанні дітей, щоб до їх рук не потрапляли книги, призначені для дорослих. Якщо дитину особливо цікавить життя рослин або тварин, нові машини, мандрівки, слід добирати книги, із яких вона могла б отримати нові і цікаві для неї відомості.

Особливо треба звернути увагу на розвиток у дітей ін­тересу до науково-популярної літератури. Учні четвертого класу повинні читати доступні для них книги по географії, природознавству, техніці. Треба привчити дитину брати їх із бібліотеки.

Якщо дитина росла і розвивалася в обстановці, де літе­ратурні бесіди, слухання, читання є нормою повсякденного життя, вона і в школі цікавитиметься змістовною і різносторонньою інформацією, яку можна почерпнути головним чином із книг. Із неї виросте зосередженні! читач.

Часто буває так, що дитина знає всі букви, може читати, та не хоче. Батьки обурюються: «Адже ти вже умієш чита­ти. Невже тобі не хочеться самому прочитати книжку?» І тоді вхід йде примус: «Прочитай ще хоч рядок», «Доки не дочитаєш сторінку, не підеш гуляти» та ін.

Педагогічний практикум для батьків.

Аналіз ситуації!

Ситуація 1.

Не можна сказати, щоб Володя не любив книги. Він може подовгу тримати книгу в руках, роздивлятись малюн­ки, перегортати сторінки. Та сам читати не любить. «Тато, у мене цікава книга. Почитай, будь ласка»,— часто звер­тається він до батька. Тато бере книгу, читає. Прочитавши главу, відкладає убік: «Читай далі сам».

Володі цікаво, що буде в наступному розділі. Він береть­ся за книгу, та самому читати важко: слова не складаються в речення так швидко, як у тата. Володя перескакує через декілька рядків, тому не все зрозуміло. Деякі слова він чи­тає неправильно, через це спотворюється зміст написаного. Трошки помучившись, Володя йде до бабусі, мами або стар­шої сестри: «Почитай книжку».

Іноді хто-небудь пожаліє, почитає. Володі. І так повто­рюється майже щодня. Володя не любить читати самостій­но тому, що сам процес читання для нього важкий. Книги серйозні і цікаві для його віку він читає через силу, а книги більш легкі для самостійного читання вже не так цікаві для нього за змістом.

Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей особистою необхідністю? (Батьки обмінюються досвідам з нього питання.)

У цій справі дуже корисні ігри, в процесі яких навчання читанню йде невимушено і весело. Величезну роль відігра­ють і вечори сімейних читань, наповнені живим, розумним пловом. Під час сімейного читання батько і мати зближу­ються із дітьми, відкриваються для них з іншого боку.

Батьки повинні допомогти дитині розвинути техніку читання. Робота над технікою читання — процес досить тривалий і не завжди привабливий для дітей. Однак без нормальної техніки читання навчання в старших класах буде значно утруднено.

Ситуація 2.

Мати розповідає, що, укладаючи десятирічну дівчин­ку спати, завжди читає їй декілька сторіночок із книжки. Так заведено, і дівчинка цілий день чекає цієї хвилини. Чи згодні ви із тим, що такій великій дівчинці треба читати вголос? Чим керується мама, читаючи дитині вголос? Що дає така традиція?

Ситуація 3.

Ви Машу не викликайте по читанню,— хором заявили мені малознайомі другокласники. — Вона у нас не уміє чита­ти. — Так, не умію,— переконано підтвердила Маша. — Зі мною і мама удома займається, і бабуся, а я все одно ніяк не навчуся. У чому причина Машинального «невміння» читати? Як боротися з цим невмінням? Які прийоми допоможуть дитині повірити в себе?

Ситуація 4.

У нашій сім'ї ми часто даруємо дітям книги. Обов'язково підписуємо їх: «Сергійкові — в перший день навчання. Не­хай воно буде для тебе радісним і бажаним», «Наталочці — вдень народження від бабусі і дідуся». Такі книги-подарунки передаються із покоління в покоління. Що дає така традиція? Чи вважаєте ви, що дітям треба обов'язково да­рувати книги?

Бесіда.

Існують різні точки зору на необхідну швидкість читан­ня в кінці початкового навчання. У програмі початкових класів вона складає 90—100 слів за хвилину. Деякі автори вважають, що до кінця навчання в початковій школі бажа­но, щоб учні читали 120 слів за хвилину.

Василь Сухомлинський у своїй книзі «Розмова з моло­дим директором школи» писав, що нормальне читання — це читання в темпі 150—300 слів за хвилину. Щоб з'ясувати обґрунтованість тих або інших рекомендації!, В. Зайцев, що займається проблемою техніки читання, зіставив успішність 6—8 класів (відмінників, хорошистів, трієчників), із швидкістю читання цих же учнів у третьому класі. Що ж з'ясувалося? Ті, хто став відмінником, читали до кінця третього класу читали в середньому 150 слів за хвилину, хорошисти — 120 слів за хвилину, трієчники — 80—90 слів за хвилину. Отже, якщо ми хочемо, щоб наші діти займа­лися переважно на відмінно, ми повинні виконувати реко­мендації В. О. Сухомлинського.

Як показує досвід, більшості учнів цілком, доступна» швидкість читання 120 слів за хвилину. Як цього добити­ся? Володимир Зайцев дає наступні рекомендації:

1.          Якщо дитина перебуває ще лише на перших сходин­ках оволодіння технікою читання, не треба примушувати її подовгу читати. Краще читати трохи менше, та частіше. Почитати 5—7 хвилин і переказати зміст абзацу. Через годину-дві ще 1 — 2 абзаца. Перед сном ще одна порція. Ефек­тивність такого тренування набагато вища, ніж читання протягом години-півтори за один прийом.

2.    Добрі результати дає читання перед сном. Справа в то­му, що останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, і в ті години, коли людина спить, вона перебуває під їх вра­женням.

3.    Якщо дитина не любить читати, то необхідний особ­ливий режим читання. Дійсно, якщо дитина не любить читати, то це означає, що у неї при читанні виникають труднощі. У режимі спеціального читання дитина читає 1 — 2 рядки і після цього отримує короткий відпочинок. Та­кий режим автоматично виходить, якщо дитина проглядає діафільми: два рядки під кадром прочитала, подивилася картинку — відпочила. Наступний кадр — знову два рядки прочитала, потім подивилася картинку. Цей прийом ціл­ком підходить тим дітям, які читають неохоче.

4.      Для того, щоб привчити дітей самостійно читати, можна використовувати такий прийом. Хто-небудь із до­ рослих починає читати дитині, та на найцікавішому місці припиняє читання вголос. Захоплена подіями в книзі і ба­жанням узнати, що відбудеться далі із героями, дитина в більшості випадків продовжує читати самостійно. Дорослі потім повинні спитати її, про що вона прочитала, похва­лити її за самостійність, висловити надію, що тепер вона завжди сама читатиме.

Наступну книгу можна розпочати читати так само. Поступово дитина набуває, смаку до самостійного читання. Можна розповісти дитині хоча б один, але найцікавіший епізод із якої-небудь книги. Молодший школяр обов'язково спитає: «А що далі? Розкажи, що потім було?»

У відповідь треба дати книгу: «От прочитай. Ти тут дізнаєшся про багато чого дуже цікавого».

5. Для того, щоб дитина наочно бачила своє зростання в оволодінні технікою читання, треба частіше вимірювати швидкість читання і робити це найурочистішим чином. Слід озброїтися годинниками із секундною стрілкою, книжкою з крупним шрифтом і легким текстом. Нехай дитина читає рівно одну хвилину. Підрахуйте, скільки слів вона встигає прочитати за хвилину. Важливо оцінювати лише техніку читання, а не інші достоїнства маленького читача. Для цьо­го недостатньо загальних слів «добре», «молодець», «вже швидше». Дитині будуть зрозуміліші конкретніші оцінки («Цілих 20 слів за хвилину! Чудово!», «У березні було 40, а зараз 45 слів за хвилину!» і т. п.). Необхідно відзначати зростання, порівнювати сьогоднішні результати із вчораш­німи, радіти кожному кроку вперед, кожному успіху. Пе­дагоги дійшли висновку: якщо дитина на першому році навчання не навчилася нормально читати, то її інтерес до навчання значно падає.

Навчившись читати, дитина відкриває для себе світ ве­ликої літератури. Особливе місце в ньому посідає казки. Казка — перша сходинка входження в країну знань, у світ культури. Як говорив Корней Чуковський, «казка є найздоровіша їжа — не ласощі, а насущний і дуже живильний хліб».

Інколи діти не люблять читати тому, що їх перші само­стійні книжки були нудними, вони не зачепили ані думки, ні почуття дитини, пройшли повз її свідомість. Тому бать­кам треба бути особливо уважними до підбору перших книг для самостійного читання. Книги повинні бути із яскрави­ми малюнками, цікавою фабулою і невеликі за змістом, щоб дитина змогла швидко прочитати їх.

Щоб дитина полюбила читання, дуже важливо створи­ти її власну домашню бібліотеку. Своя бібліотека, поличка для книг, можливість обмінюватися книгами із товариша­ми — все це викликає у дітей інтерес до книги.

У створенні власної домашньої бібліотеки можуть бути два підходи.

 Перший підхід — це робоча бібліотека, що допомагає в повсякденній учбовій і позаурочній праці: словники, ен­циклопедії, науково-популярна література.

Другий підхід — придбання улюблених книг, що про­читані і стали улюбленими (книги-друзі, книги-помічники, книги-співрозмовники).

Дитину слід записати в бібліотеку, де із великої кіль­кості книг можна вибрати те, що потрібне саме їй. Під час першого відвідування бібліотеки батьки можуть розказати, хто в ній працює, як розташовані книги, де знаходиться пе­ріодика, як займатися в читальному залі та ін.

У деяких сім'ях стало доброю традицією зберігати улюб­лені дитячі книги. Життя у цих книг може бути довге: їх читали бабуся, дідусь, мама, тато, а зараз вони стали друзя­ми дитини. Така сімейна традиція не лише виховує дбайли­ве ставлення до книги; це ставлення до книги доповнюється почуттями до найдорожчих людей.

Зближують батьків і дітей сумісна покупка книг, їх ре­монт, наведення ладу в домашній бібліотеці і, звичайно, сумісне читання і обговорення прочитаного.

Дитина що навіть швидко читає, ще довго потребувати­ме того, щоб їй читали вголос, щоб, читаючи, відповідали на її запитання, ділилися із нею своїми переживаннями і думками про прочитане.

Вчитель розповідає батькам, як дитина повинна чита­ти книгу. Треба привчити дітей починати читання з обкла­динки і титульного аркуша книги, на яких наводиться пріз­вище автора, художника, що зробив малюнки до книги, видавництво і рік видання. Діти, як правило, не зверта­ють уваги і не прагнуть запам'ятати ці дані про книгу. «Я забув, хто написав книгу», «А навіщо запам'ятовувати, хто написав книгу, адже про що написано, я пам'ятаю», «Я всіх письменників плутаю і ніяк не можу запам'ятати, хто написав які книги»,— нерідко можна чути від дітей.

Батьки повинні дуже терпляче, але неухильно вимагати від дітей щоб вони запам'ятовували прізвища автора, ху­дожника і назву книги. Корисно буває перед початком пи­тання спитати дитину, які книги цього письменника вона вже читала і що вона знає про нього, чи зустрічалися їй вже де-небудь малюнки художника-ілюстратора книги.

Треба, щоб дитина читала книгу уважно, не поспішаючи. Часто молодші школярі, прочитавши п'ять-шість сторінок, заглядають на останню сторінку — чим кінчилося? Прочи­тавши закінчення книги і дізнавшись про долю героїв, діти, природно, продовжують читати менш уважно, пропускають цілі сторінки або розділи книги, а інколи просто залишають її. Батьки уважно повинні стежити за тим, щоб у дітей не з'явилася така шкідлива звичка. Не слід розказувати ді­тям заздалегідь, як розвиваються події в книзі, чим вона закінчиться.

Для дітей молодшого шкільного віку велике виховне значення має розгляд ілюстрацій в книзі. Вони допомага­ють дитині зрозуміти і запам'ятати прочитане. Багато кар­тинок дають можливість уявити собі ті явища і предмети, які дитина не може побачити безпосередньо. Дивлячись на картинки, можна побувати на півночі і в тропічних країнах; живучи далеко від моря, побачити пароплави і бурхливий океан, взнати, як живуть діти в інших державах.

Важливо навчити дітей розглядати малюнки в книзі, помічати цікаві деталі. Часто діти хоч і дивляться на кар­тинки, але не всі бачать в них. Тому велике значення ма­ють питання батьків, спрямовані на те, щоб дитина уважно розглянула те, що зображується. Що намальоване на цій картинці? Як звуть зображених на ній дійових осіб? Що вони роблять? Чи добре поступають?

Дуже добре, коли діти розповідають про прочитане. Роз­повідаючи, дитина розвиває свою мову, у неї виробляється уміння виділити головне в книзі. В процесі розповіді чіткі­ше формується ставлення до вчинків героїв, до описуваних подій.

Якщо дитині важко на перших порах розповісти про прочитане, треба допомогти їй за допомогою питань: що ти дізнався із книжки? Коли іде це було? Що тобі сподобалося найбільше?

Питання про прочитане важливе і тому, що батьки мо­жуть проконтролювати читання дитини чи всю книжку вона прочитала, чи все зрозуміла в ній, чи правильна її думка про поведінку героїв. Звичайно в бібліотеках дітям ставлять такі питання. Це дуже дисциплінує їх, примушує уважніше чита­ти і запам'ятовувати прочитане. Дитині 7—8 років ще важ­ко написати відгук про книгу, тому треба заохочувати праг­нення дітей намалювати самому картинку до прочитаного.

Учням четвертого класу дуже корисно порадити і до­помогти написати відгук про прочитану книгу. Відгук мо­лодшого школяра про книгу не повинен бути складним за формою і змістом. У більшості випадків дитина відповідає на запитання: про кого або про що написана книга? Що сподобалося в книзі і чому? Хто з героїв особливо сподо­бався? У відгуку обов'язково указуються автор і назва кни­ги. Дуже добре, якщо в сім'ї практикуються систематичні сумісні читання книг вголос. Це зближує батьків і дітей, допомагає батькам краще взнати дітей, зрозуміти їх інте­реси і захоплення.

Як разом читати? Передусім вибирається цікава і за­хоплююча книга, щоб діти із задоволенням чекали вечори, коли всі сядуть разом і читатимуть. Читати вголос слід по черзі: сьогодні читає батько, завтра — син і т. п. Читання вголос — корисне тренування для дітей: вони звикають читати виразно, голосно і чітко.

Треба визначити тривалість читання — не більше 45 хвилин, із тим щоб читання не втомило дітей, не приту­пило інтересу до книги.

Добре, коли батьки і діти діляться враженнями про кни­гу. Якщо виникає суперечка, якщо діти висловлюватимуть неправильні думки, треба в тактовній формі допомогти їм розібратися в прочитаному.

У сім'ї виховується культура поводження з книгою. По-перше, треба привчити дітей берегти книгу. Діти повинні знати, що книгу не можна кидати, рвати, малювати на ній, загинати кути сторінок, вирізати із неї картинки і сторінки. Особливо дбайливо треба відноситися до бібліотечної книги, її треба обернути в чистин папір і, прочитавши, здати точно в строк.

Необхідно також привчити дітей дотримувати основні правила гігієни читання. Діти повинні знати, що очі треба берегти. Не можна читати при слабому освітленні. Лампа повинна бути з боку лівої руки дитини, світло від неї не по­винне попадати в очі, а падати лише на поверхню столу, де лежить книга. При читанні слід давати короткий відпочи­нок очам через кожні 45—50 хвилин.

Підсумки зборів.

Підсумовуючи сказане, треба зазначити: досвід свід­чить, що учні, які погано читають, приречені на неус­пішність у середніх і старших класах, де учбовий ма­теріал збільшується у багато разів. Крім того, в процесі читання удосконалюються оперативна пам'ять і стій­кість уваги, від яких залежить розумова працездатність.

(Класний керівник роздає роздруковані поради батькам.)

Поради батькам

1.          Якщо до школи є бажання і можливість займатися із дитиною, нехай вона прийде в школу, уміючи читати. У 4 —5 років вчитися читати легше, ніж в 7—8 років.

2.          Терпляче допомагайте дитині, якщо у неї недостатня швидкість читання.

3.          Навчаючи дітей читанню, спирайтеся на їхні інтере­си. Дитина, яку вчили читати примусово, неохоче ко­ристується цим своїм умінням.

Більше грайте із дітьми, влаштовуйте з ними літера­турні вікторини.

Розповідайте дітям казки. Навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо семи-восьмирічній дитині: «Ти вже великий*) дуже люблять послухати казку перед сном. Це заспокоює їх, допомагає зняти напруження. Частіше влаштовуйте сімейні читання. Дітям, що ви­росли, читати вголос ще цікавіше, ніж маленьким. Читайте самі, нехай дитина бачить, що вільний чай мама і тато проводять не лише біля телевізора. Є речі, які дітям краще не чути і не знати: наприклад, суперечки батьків на побутові теми і т. п. Та суперечки батька і матері з приводу прочитаної книги діти повин­ні чути обов'язково.

Візьміть до уваги, що вік від 7 до 16 років — це промі­жок життєвого шляху, коли людина або набуває пот­реби в читанні і реалізує її протягом всього життя, або упускає цю можливість.

Не завжди поспішайте відразу відповідати на дитячі питання, краще порадьте дитині пошукати відповіді в книгах самостійно.

Збирайте дома різні словники: тлумачний, орфографіч­ний, енциклопедичний, іноземних слів і т. д.; виховуй­те в дитині звичку звертатися до словників і працювати із ними.

Старайтеся купувати і дарувати дітям хороші книги, обов'язково із надписом. Звертайте увагу на те, що син або дочка читає.

Разом із дитиною створіть для неї таку бібліотеку, щоб у ній були різні книги, а не лише, наприклад, фантас­тика і пригоди.

Разом купуйте, читайте, ремонтуйте книги, обговорюй­те прочитане. В цьому випадку набагато легше вплива­ти на читацькі смаки дитини.

Обов'язково запишіть дитину в бібліотеку. Час від часу ходіть туди разом з нею.